Сьогодні виповнилося 120 років від дня народження українського письменника, поета, публіциста, політичного і громадського діяча – Івана Багряного. Тоталітарна система робила все можливе й неможливе, щоб голос патріота не був почутий на Батьківщині.

Іван Багряний належить до тих представників української літератури, яких не зламали репресії та табори, він пережив дві війни та еміграцію. Та все ж  знайшов сили впливати на тогочасні літературні та політичні процеси. За біографією митця можна відстежувати ключові періоди історії першої половини XX століття. 

Іван Багряний відкрито виражав нетерпимість до тоталітаризму. Коли Багряний був ще хлопчиком, на його очах чекісти закатували рідних дідуся та дядька.

Іван Багряний працював у друкарні, на цукроварні, на шахтах, вчителем малювання, окружним політичним інспектором, ілюстратором у газеті, брав участь у літературному процесі та цікавився  політичними подіями, що відбувалися навколо.

Коли письменник проживав у харківському будинку «Слово», його затримали та заарештували, а пізніше відправили у заслання на Далекий Схід. Він проживав у спецпоселеннях, тікав, його переслідували та катували,  опинявся під арештом ще двічі, аж поки вкрай фізично знесилений  знову опинився в Охтирці. Під час Другої світової війни жив у Галичині.

Під час Другої світової війни долучився до підпілля: писав пісні, статті, плакати, працював над програмними документами визвольного руху.

Один з найвідоміших творів – роман «Огненне коло», де описано  бій під Бродами 1944 року.

Випробування, які переживає українська родина в час війни, Багряний описує в романі «Людина біжить над прірвою».

Роман   «Тигролови » автор написав  за 14 днів, коли переховувався 1943 року у Моршині від гестапо.

Це пригодницький твір про втечу молодого українця з радянського концтабору та його виживання у суворій сибірській тайзі.

Іван Багряний майже два роки прожив у тайзі і цей досвід описав у творі, що став одним із перших українських пригодницьких романів.

У «Саду Гетсиманському», що був опублікований у  1950 році, письменник  вказав справжні імена в’язнів та слідчих НКВС, щоб люди дізнались імена катів та постраждалих від репресій і тортур.

Митець емігрував до Німеччини після війни  у 1945 році. Жив у місті Новий Ульм. Завдяки Івану Багряному українське культурне життя активно розвивалося: випускалася газета, а згодом і видавництва, де публікували заборонені книги. Через заборону творів та цькування більшовиків в Україні його  твори не могли публікувати.

    В еміграції, у 1948 році письменник  був натхненником та одним із засновників Української революційно-демократичної партії (УРДП), яка сприяла боротьбі за свободу України та визволенню від радянського впливу. Іван Багряний був головою і заступником президента УНР.

Літературний портрет «Іван Багряний – поет і громадянин», який представлений у нашій бібліотеці, більш глибше знайомить нас з непересічною постаттю письменник.