середу, 26 листопада 2014 р.

Лялька-мотанка - Берегиня і захисниця




   Лялька -  мотанка, лялька– круп’яничка , лялька – трав’яничка - вона ще здавен була оберегом в українській родині, яка єднала покоління в міцний єдиний Рід, берегла і захищала, давала силу, наснагу і добробут. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків.  Лялька завжди була іграшкою, але в древності кожна річ мала крім побутового, буденного, ще й сакральне призначення. І лялька – не виняток. Адже гра з лялькою – це важлива складова прилучення дитини до пізнання світу і побутового життя. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась. Така лялька є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням.  А як  виглядає лялька-мотанка і чому  так називається; як вона створюється; чому наділена магічною силою? На ці та  безліч інших запитань вирішили дізнатись четвертокласники НВК «Школа – гімназія». Вони  бачили фото ляльки-мотанки в журналах та книжках, в Інтернеті, віртуально  побували в Київському Музеї іграшок, а от зробити таку ляльку власноруч виявили бажання всі. Разом збирали матеріали: клаптики атласної та бавовняної тканини, швейні , шовкові та в’язальні нитки, стрічки, тасьму, мереживо, бісер тощо. Майстер -  клас з виготовлення ляльки – мотанки провела письменниця  Наталя Кириченко. Допомагали дітям батьки, вчителі Міхновець Т.В.,Чужда М.В., зав бібліотекою Чижук Л.Г. та керівник гуртка «Книголюб» Любов Пшенична. Діти, створюючи  народні ляльки , закладали у свої творіння щасливі побажання, часточку душі і серця. Тож їхні вироби радували відвідувачів виставки, яку вони організували в шкільній та дитячій бібліотеках.

 «Лялька – мотанка – сімейний оберіг, символ мудрості та забава для дітей.»

 Юрій Пожарський

«Ми зробили дивовижні ляльки. День пройшов чудово!!!»

Юлія Лістовська

«Всі робили ляльки з власною фантазією і майстерністю.»

Анна Шиманська

«Цю ляльку робили ми з батьками. Всі проявили фантазію. Я був захоплений.»

Валентин Скакальський