Янголи, чий голос забрала війна

 

4 червня - День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України.

Це дата, яка нагадує про найстрашніший злочин російських окупантів - відібрані життя наших найменших, найрідніших, безневинних ангелів.

Маленькі українці, які мали б зараз ходити до школи, гратися на дитячих майданчиках, мріяти про майбутнє та святкувати свої дні народження, стали жертвами жорстокої та цинічної війни. Спочатку з 2014 року на сході України, а з 2022 року - по всій країні ворожі ракети, снаряди та міни забирають дитинство та життя.

За офіційними даними Офісу Генерального прокурора, росія вбила вже понад 630 українських дітей. Понад 1900 дістали поранення. І це лише підтверджені цифри. Страшна реальність на окупованих територіях та у прифронтових містах ховає ще сотні й сотні невисловлених історій та імен.

Кожна дитина - це всесвіт, який погас занадто рано.

У нашій бібліотеці діє виставка-пам'ять "Янголи, чий голос забрала війна". Кожна книга на цій виставці - це нагадування про те, яке майбутнє у нас намагається відібрати ворог, і чому світ не має права забути про ці злочини.

Епоха князя Острозького

 

Цього року ми святкуємо ювілей людини, яка змінила хід української історії – Василя-Костянтина Острозького. Його називали найбагатшою людиною Європи, але справжнім його скарбом стала наша культура.

Він народився у 1526 році в родині гетьмана Костянтина Івановича Острозького. Від батька він успадкував не лише величезні багатства - сотні міст та тисячі сіл, - а й залізну відповідальність за долю свого народу.

Будучи київським воєводою та сенатором, він тримав у руках баланс сил у Східній Європі. Його поважали королі та боялися вороги. Він не просто володів землями - він створював на них простір безпеки та порядку.

У 1576 році, коли Європа вже мала університети, а Україна - ні, князь заснував Острозьку академію. Він розумів: шабля захищає кордони, а книга - душу. Це був перший заклад вищої освіти у слов'янському світі, «Волинські Афіни», куди він запросив найкращих вчених того часу.

Головним діамантом його життя стала Острозька Біблія 1581 року. Це перше повне друковане видання Біблії церковнослов'янською мовою. Князь не шкодував коштів, щоб знайти найдавніші манускрипти по всьому світу. Ця книга довела: наша культура - самодостатня та велична.

Василь-Костянтин Острозький жив у часи великих викликів, релігійних суперечок та воєн. Але він обрав шлях творення. Він показав, що справжній лідер - це не той, хто лише завойовує, а той, хто будує школи, друкує книги та захищає свою віру.

Його життя закінчилося у 1608 році, але його спадок - Острозький замок, Академія та Біблія - живуть і сьогодні.

Дивлячись на портрет князя, ми бачимо сувору людину з глибоким поглядом. Це погляд людини, яка знала: «Справжня сила - у знаннях, а вічність - у добрих справах». Ми запрошуємо переглянути книжково-ілюстративну виставку «Епоха князя Острозького», що діє в нашій бібліотеці.

Безбар’єрність – стосується кожного

 

З нагоди Національного тижня безбар’єрності у  читальній залі нашої бібліотеки діє  інформаційна виставка  «Безбар’єрність – стосується кожного». Матеріали про 6 основних вимірів безбар’єрності: фізичну, інформаційну, цифрову, суспільну, економічну та освітню доступність. Інформаційні виставки з безбар’єрності — це арт- та просвітницькі проєкти, покликані сформувати культуру рівних можливостей, поваги та  комунікації.

Звертаємо увагу, що з  25 по 31 травня 2026 року в Україні проходитиме Національний тиждень безбар’єрності. У 2021 році за ініціативи першої леді України Олени Зеленської ухвалено Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.

Це стратегічна ініціатива, спрямована на створення культури інклюзивності, де кожен громадянин відчуває себе рівним серед рівних.

Цей тиждень присвячений не лише переобладнанню простору, а й глибинним змінам у суспільстві:

 – підвищення обізнаності: роз’яснення важливості вільного доступу до всіх сфер життя.

 – зміна ставлення: переосмислення безбар’єрності як базової норми, а не особливої умови.

 – створення можливостей: формування середовища, де немає перешкод на шляху до самореалізації та мрій

Вишиванка Єднає Серця

 

Дубенська міська центральна публічна бібліотека також приєдналася до фото –флешмобу «Вишиванка Єднає Серця» . Кожен, хто відвідав бібліотеку, потрапив у яскраву фоторамку для незабутніх фото!

   Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.

  Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.

Репресовані за слово

 

Чорними рядками в історію України вписані нелюдські переслідування –  арешти, катування, психічно-моральні тортури, примусові виселення, фізичні знищення українців за часи існування радянської влади. Під прицілом репресивного режиму опинилося не одне покоління української інтелігенції – найбільш освіченої, думаючої частина населення нашої країни – «совість нації».

Високу ціну за відмову пристосовуватися і жити за радянською мораллю заплатили сотні поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, викладачів, театральних діячів. Всі вони завдяки своєму таланту пробуджували почуття масової свободи, не мовчали в часи найбільшої тиранії. Серед них: Іван Багряний, Олесь Бердник,Григорій Епік,Василь Мисик, Михайль Семенко, Людмила Старицька-Черняхівська,Олесь Бердник, Аркадій Казка, Микола Куліш,Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Валер’ян Поліщук, Василь Вражливий, Петро Ванченко, Майк Йогансен, Михайло Яовий, Остап Вишня, Олесь Досвітній, Сергій Пилипенко, Лесь Курбас, Микола Зеров, Павло Филипович та багато інших.

Перші поодинокі арешти пройшли навесні 1933 року, далі влітку, восени. Це була одна велика вигадана справа — Української військової організації. Частині заарештованих присудили розстріл, решта потрапили в табори, переважно  на Соловки.

Система винищувала все вільнолюбне, інакодумне, національне, спроможне вести за собою. Досить було бути українцем — це вже вирок, а українським письменником — подвійний вирок.

Голоси вбитих письменників та поетів  звучать зі сторінок їхніх книг.  Звучать різними мовами в різних країнах і на різних континентах. Їхні книги  розповідають нам про  історію, боротьбу за людські права і цінності,  про боротьбу цивілізованого світу з хаосом, злом, несправедливістю. І наша пам’ять — це теж зброя в цій боротьбі.

«Репресовані за слово» — така виставка - вшанування діє у нашій бібліотеці до Дня пам’яті жертв політичних репресій.