Репресовані за слово

 

Чорними рядками в історію України вписані нелюдські переслідування –  арешти, катування, психічно-моральні тортури, примусові виселення, фізичні знищення українців за часи існування радянської влади. Під прицілом репресивного режиму опинилося не одне покоління української інтелігенції – найбільш освіченої, думаючої частина населення нашої країни – «совість нації».

Високу ціну за відмову пристосовуватися і жити за радянською мораллю заплатили сотні поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, викладачів, театральних діячів. Всі вони завдяки своєму таланту пробуджували почуття масової свободи, не мовчали в часи найбільшої тиранії. Серед них: Іван Багряний, Олесь Бердник,Григорій Епік,Василь Мисик, Михайль Семенко, Людмила Старицька-Черняхівська,Олесь Бердник, Аркадій Казка, Микола Куліш,Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Валер’ян Поліщук, Василь Вражливий, Петро Ванченко, Майк Йогансен, Михайло Яовий, Остап Вишня, Олесь Досвітній, Сергій Пилипенко, Лесь Курбас, Микола Зеров, Павло Филипович та багато інших.

Перші поодинокі арешти пройшли навесні 1933 року, далі влітку, восени. Це була одна велика вигадана справа — Української військової організації. Частині заарештованих присудили розстріл, решта потрапили в табори, переважно  на Соловки.

Система винищувала все вільнолюбне, інакодумне, національне, спроможне вести за собою. Досить було бути українцем — це вже вирок, а українським письменником — подвійний вирок.

Голоси вбитих письменників та поетів  звучать зі сторінок їхніх книг.  Звучать різними мовами в різних країнах і на різних континентах. Їхні книги  розповідають нам про  історію, боротьбу за людські права і цінності,  про боротьбу цивілізованого світу з хаосом, злом, несправедливістю. І наша пам’ять — це теж зброя в цій боротьбі.

«Репресовані за слово» — така виставка - вшанування діє у нашій бібліотеці до Дня пам’яті жертв політичних репресій.