Любов
Пшенична, письменниця:
Дитинство… У
кожного – це чарівний острів, де людина відпочиває, скинувши тягар своїх років.
Моя душа блукає по квітчастому займиську,
де ромашки – королиці докірливо похитують головами, а сльози Божої Матері (є
така трава!) подзвонюють зеленкуватими брязкальцями. Метелики заплутують
сліди, а нам здається, що вони просто не хочуть взяти нас із собою… Луг
знаходився за городами, а далі починалося колгоспне поле, засіяне пшеницею.
Недалеко, серед того пшеничного моря, виднілися болітечка, які влітку пересихали.
Оточені вони були верболозами чи вільшняком, юними берізками чи осичинками. Якби
дивитися зверху – це цілі зелені острови у морі колосків. Ми акуратно, щоб не
ламати стебел пшениці, пробиралися на ті незаймані первозданні острови і
раювали, будуючи курені, читаючи книги, розповідаючи найстрашніші історії, перекушуючи
шматками хліба з яблуками.
Знайти нас там ніхто не міг, навіть
мами…
До цього часу я «тікаю» на свої
таємничі острови од клопотів і буднів, щоб набратися наснаги і відпочити душею.
Розкажіть і
Ви свою цікаву історію з дитинства
Хочу ще прочитати різні історії !
ВідповістиВидалитиДуже хочеться прочитати смішні історії.
ВідповістиВидалити