А ми думаємо так....

 На захист книги

Любов Пшенична 

   

      В наш комп’ютерний вік часто ведуться дискусії, чи потрібна книга взагалі, якщо всю інформацію можна взяти в Інтернеті.

      Я не проти комп’ютерів, але їх сприймаю як гарних помічників людини, не більше. Книгу, створену любов’ю і болем письменницького серця, не замінить ніхто. Тим більше, в ранньому дитинстві, коли закладаються основи фантазії, розвивається увага і уява.

        …Хіба мало книг, щоб наситити дитячу спрагу до знань? Лічилки і скоромовки, ігри і загадки – недомовки, жарти та оповідання. Поетичні скриньки і переплутані казки. Уроки – мандрівки і малювання за змістом. Серйозно про смішне і весело про серйозне…

             Останнім часом виходить багато дитячих книг, інтерес до них є постійним, незгасаючим. Саме книги забезпечують інформаційне насичення, розвивають мислення юних читачів, виховують бажання захищати Добро, бути співучасниками творчого процесу життя. Той, хто в силу обставин не доторкнувся до животворчої сили книг, нагадує заблуканих в пустелі.

         Таких потужних джерел, як на рідній землі, немає ніде більше в світі. Благословен, хто оберігає чистоту потоків і той, хто приводить до цілющої води спраглих. 
 

На захист книги

Епоха комп’ютерів

Ера запеклих інтриг.

В суспільстві панують

напруження, стреси і струси.

Потік інформацій.

Хіба українцям до книг?

У поті чола

здобувати свій хліб вони мусять.

А все – таки, все – таки,

все – таки щось тут не так.

Стоять на полицях

безмовно війська безборонні.

Ну як же без книжки

козу проганятиме рак?

Івасик – Телесик

опуститься із оболоні?

Це тільки приснилося.

Просто примарилось. Ні!

В щоденнім чеканні

навчителька учнів читати.

І в царство книжок

поспішають малята смішні,

І доброго дива

шукають дівчатка й хлоп’ята.

Ведуть їх за руку

премудрі хранительки книг-

Усім відкриваються

духу глибини бездонні.

В епоху комп’ютерів,

струсів і стресів, інтриг

Нам книга свої

простягає ласкаві долоні.