Веселкове книжкове літо

                                                                                Будь-яка пора року має 

свої принади, проте найбільше саме літо – найулюбленіша пора для дітлахів. Літній настрій, яскраві барви тішать око.  А літні канікули – найкращий, особливий час. Адже можна зробити стільки різних справ: погратися з друзями, допомогти батькам, навідати бабусю, грати у комп’ютерні ігри, читати книжки та журнали, спілкуватися з друзями,  покупатись чи сходити в похід, дізнатися щось цікаве  і незвичайне. Щоб  канікули були насиченими,  радісними і незабутніми працівники районної дитячої бібліотеки створювали дружній, комфортний  простір  для дітей, а також територію для гри, фантазії, творчості. Саме тут, у бібліотеці, на книжкових полицях дітлахів чекали  найцікавіші книги на різні смаки – пригоди і фентезі, історичні і фантастичні, науково – популярні та за шкільною програмою. А ще різноманітні ігри, брейн – ринги, конкурси допитливих,  розваги, в яких активну участь взяли вихованці пришкільних таборів відпочинку «Усмішка» НВК «Школи – гімназії», «Паросток» Мирогощанської ЗОШ I -  IIIст.,  «Цвітограй»  Будинку дітей та  молоді , а також  всі читачі бібліотеки. Вихованці таборів не тільки поповнювали свої знання, але і гарно відпочивали. Захопливо, весело були проведені конкурси «Швидше! Уважніше! Веселіше!», «Забави для кмітливих», «Ми і наші герої», «Похвалися сусідом», енциклопедична година «Пізнай і полюби», де діти мали нагоду продемонструвати свою ерудованість, начитаність, гумор та жарти. Цікавою була літературна мандрівка з письменницею Любою Пшеничною, де всі із захопленням слухали вірші, небилиці, пригадували прислів’я, впізнавали літературних героїв за портретами,  ділились враженнями.  Знайшлося місце і комп’ютерам  та цікавим розвагам, і дослідженню рідного краю, але, звичайно, усе це  було разом з книгою та читанням. Найменші читачі залюбки відвідали захід «Ми з країни Мульті – Пульті» з улюбленими кінофільмами, казками, мультфільмами.  Діти також змагалися у складанні власних казок, відгадували загадки, ребуси, кросворди, приймали участь у різноманітних літературних та музичних вікторинах. Юні читачі побували і  у школі ввічливості, де освоювали правила етикету, вчились  поведінці  вдома, в школі, в громадських місцях. Інтерес викликав флеш -  моб на підтримку книги «Нас  єднає книга".   А ще на «книжковій галявині» у дворі бібліотеки діти  «посадили» квіти своїх мрій та бажань, серед яких  - мрії про мир, про злагоду, про здоров’я, про відпочинок , майбутнє та ін. Поєднавши знання і дозвілля,  діти отримали масу незабутніх вражень та позитивних емоцій. 
  Тож читайте, відпочивайте, насолоджуйтесь літом!        

Творчість юних

      Завершився  XVIІI обласний фестиваль власної дитячої поезії «Провесінь - 2015" (заочний тур), який проходив  у м. Березне.  У фестивалі  взяли участь 78 юних літераторів  від 6 до 17 років з семи районів Рівненської області, які мають власні поезії. Серед переможців приємно відмітити Валерію Парфенюк, ученицю  11 класу  Варковецької  гімназіії, яка посіла 2 – ге місце в старшій віковій категорії. Всі переможці конкурсу відзначені  дипломами, пам’ятними подарунками. Фестиваль організовано з метою пошуку юних талантів, підтримки обдарованої молоді, розвитку творчих здібностей у дітей, популяризації дитячого читання, виховання літературних та естетичних смаків. 
          Вітаємо Валерію з перемогою та бажаємо наступних творчих злетів! Хай щастить на цьому шляху! 

* * *

кароока моя музо, де ти?

ще чекаєш?

чи у нетрях снігових

досі ще блукаєш?

чом не прийдеш на поріг,

поглядом не стрінеш?

чи мене ти сам на сам

з світом цим покинеш?

кароока моя музо,

що ж ти? чом втікаєш?

чи для мене слів п’янких тих

більше вже не маєш?

чом смієшся ти до мене

тим зрадливим сміхом?

бачиш, знов  зима неждана

враз із мокрим снігом.

кароока моя музо, де ти?

чи вернешся?

із минулого до мене

чи ти ще озвешся?

вийду вранці на поріг ,

гляну ген у небо.

кароока моя музо,

не тікай, не треба.

***

так , це протест . я протестую,

що кажуть «рани час лікує».

ні, не лікує – зашиває,

на душах шрами залишає.

ні, час проходить безупинно,

та лиш печально й трохи дивно,

що вже , здавалось би , й забули,

в думках вертаємось в минуле.

ми кажемо: «живем майбутнім»,

насправді тонемо в минулім:

в минулім щасті, пориваннях,

в минулих радощах й стражданнях.

не вірте тим , хто щораз каже,

що пройде час і все заляже

пластами пам’яті в душі –

усі слова, пісні, вірші.

бо те, що раз торкнулось серця,

з глибин душі не раз озветься.

воно в тобі живе, вирує,

що не кажіть, час не лікує.

***

очі зелені кольору чаю

дивляться вперто в стіни прозорі.

поглядом їх я несміло стрічаю,

як цінні смарагди, світи неозорі.

погляд смарагдів пронизує тіло,

током – по нервах – і ти під гіпнозом.

зелений, як поле, зелений, як спокій.

дивишся в світ під зеленим наркозом.

очі зелені кольору чаю

ваблять і гублять, ваблять і топлять.

смарагдове небо, повне відчаю,

з розуму зводить, як люди говорять.